Емоційне вигоряння та генетичні поліморфізми: Хто схильний, що робити і як профілактувати?

Сьогодні ми з вами проглянемо вебінар з темою «Емоційне вигоряння та генетичні поліморфізми: Хто схильний, що робити і як профілактувати?»

А ми сьогодні наш семінар проводимо в рамках онлайн школи My genetics навчання партнерів А ми займаємося а популяризацією знань

Ці питання синдром емоційного вигоряння – це комплекс. І взагалі це процес поступової втрати емоційної когнітивної та фізичної енергії тобто коли ми починаємо себе в цих напрямках відчувати абсолютно погано, А ми відчуваємо, Що щось не так і ми не справляємося із загальними навантаженнями і ці симптоми виявляються у вигляді емоційного розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості та зниження задоволення від виконуваної роботи.

Ми розуміємо що всі ці симптоми нам заважають бути продуктивними і ефективними і цей діагноз або цей стан, який виникає, знижує нашу ефективність і працездатність і можливості просуватися вперед. Виникає почуття байдужості, знемоги, людина як би не може справлятися з тими завданнями навантаженнями, які на нього покладають і не може повністю віддаватися роботі, постійно є якісь емоційне відволікання або уявне відволікання, дегуманізація. Це відбувається – з’являється негативне ставлення до процесу, який виникає навколо вас і до тих людей які з вами контактують в цей момент, цей бути колеги це можуть бути партнери це можуть бути клієнти тобто виникає все в них тобто такий відчуття що в них все не подобається або вони якісь не такі чи якісь вимоги не такі і хочеться від них відсторонитися відокремитися

Емоційне вигоряння та генетичні поліморфізми: Хто схильний, що робити і як профілактувати?

А ще один симптом – це негативне саме сприйняття у професійному плані тобто людина відчуває йому здається що вона не така ефективна, не така розумна, не така блискуча як була раніше або, Як скажемо, сусід за сусіднім столом або ж як хтось- то як він собі це уявляє і людина починає себе порівнювати і шукати собі якісь недоліки… Вперше термін емоційного вигоряння у вжив американський психіатр, він дуже багато працював 15 годин і більше і сам знаходився в цьому стані тому зміг абсолютно досконало грамотно і зрозуміло описати ці ознаки виникнення цього стану поетапно: що, навіщо розвивалося і до чого це призвело…  в 2001 році професійний синдром емоційного вигоряння був включений в десятий переглянутий варіант міжнародної класифікації хвороб – це десяте МКБ ,але він включений був не як хвороба, А як фактор, що впливає на стан здоров’я людини, а але в сучасному світі синдром вигоряння використовується найчастіше.

В принципі механізми одні й ті ж: вигоряння виникає через постійний стрес причиною якого стають певні зовнішні умови, наприклад, занадто великий обсяг завдань і або наприклад, якщо людина дуже яро переживає якісь свої провали і ось тут звичайно величезне значення має дана людина тобто як він первинно заточений переносити Ось ці якісь моменти, пов’язані з роботою невдачі. Як він ставиться до того, що щось пішло не так, як він собі це уявляв  – то добре по відношенню іншим і йому здається це провалом. При емоційному вигорянні людина втрачає здатність відчувати емоції тобто відчувати усвідомлювати мотиви своїх дій – в результаті виникає деперсоналізація. Тобто, він втомлюється, він не думає про себе і виникає стан коли він ніби робить це все для іншої людини, для когось для дітей, для мами, для тата, для чоловіка, для свого колеги, для начальника, але не для себе і тому поступово губляться ось ці основні уявлення власного сприйняття. Про себе начинає забувати і намагається виконати поточну роботу яка на нього навалюється, не намагаючись її розмежувати, а намагаючись як би відбиватися від потоку проблем, які виникають навколо нього:  тим самим ще більше потрапляє в ситуацію неконтрольованості,  коли він не може сам визначати скільки він робить чого він робить і в який час він робить…

У кого можуть виникати  – Ну звичайно головна Група ризику емоційного вигорання – це люди а професії яких пов’язані з великою відповідальністю і конкретними термінами виконання або великими обсягами або емоційним залученням в процес або професії які пов’язані з великим контактом з різною різною групою людей або великою кількістю людей – тобто це і різні типи людей (тобто потрібно підлаштовуватися постійно бути лабільний)  та різні люди навколо нас вони мають свою якусь характеристику – вона буде різна і відповідно нам потрібно не втрачати цю здатність бачити яка перед нами людина і, скажемо, намагатися з ним правильно взаємодіяти. А коли це відбувається дуже часто багато і дуже часті зміни виникає ось ця ситуація хронічної втоми, в цю категорію підходить такі професії як лікарі, поліцейські, пожежні, вчителі, психологи, журналісти, працівники сфер послуг – фактично Всі зараз сучасні професії які пов’язані з прагненням щось робити швидше, щось робити ефективніше постійно кудись рухатися і намагатися все встигнути – тобто миттєво все встигнути тому що хоч термін відноситься і до ситуації пов’язаної з роботою, Але якщо його подивитися значно ширше – це багато що виникає у будь-якої людини в нашому сучасному світі яка не припиняється і людина ставить собі великі плани.  А, наприклад, також це може бути мама або тато який збирається встигнути і попрацювати і щось технічно зробити, там продукти купити, дітей кудись відвезти, уроки проконтролювати, ремонт зробити. Тобто постійний потік завдань з якими людина може не справлятися. Ну і звичайно ж вигоріти потенційно може людина в принципі з Будь-якою зайнятістю,  яка ставить собі максимально досяжні результати.

Емоційне вигоряння та генетичні поліморфізми: Хто схильний, що робити і як профілактувати?

Робимо висновки: все-таки хто підходить а під ось цю категорію ризику? Це ідеалісти, максималісти, мрійники,  надвідповідальні люди які ставлять дуже великі завдання і можуть все своє життя покласти на досягнення ось цієї якоїсь мети або якісь багато моментів зі свого життя покласти для цієї мети. Того звичайно ж професійна криза підходить до тих людей, які а спілкуються з великою кількістю людей і працюють з великими обсягами. Також це Незрозумілі  завдання, чи він для себе ставить не конкретні завдання – Тобто коли ми кудись прагнемо ми повинні розуміти до чого ми йдемо. Якщо людина не сегментувала ці цілі та завдання, а загалом уявляє що ось зараз треба працювати, але без якихось рамок,  коли це робота буде вважатися завершений то процес не закінчується – відповідно людина не може видихнути що вона закінчила, їй здається що потік йде постійно,  вони потрапляють у той же фактор ризику і значить це людина або люди які знаходяться на виробництві де є одноманітна робота яка не закінчується але не мають якоїсь конкретної точки. Ну і звичайно недостатньо заохочення роботи і в психологічному і матеріальному плані, тобто ми не задоволені результатами своєї роботи. Здається максимально добре Дуже готуємося до чогось, добре Дуже виконуємо – тобто відповідально ставимося до цього розділу якоїсь задачі але не отримуємо заохочення ні словом ні справою, або якщо хтось перехопить ініціативу – А ви вклали дуже великий коефіцієнт своїх вкладень особистих  і часу, таланту, праці в цей напрямок – то виходить що вас ніхто не помітив відповідно ви отримуєте такий акцент «я стільки працював, я втомився…  А це ні до чого не привело» І психоемоційне це теж приведе до одного з цих напрямків синдром…  А ось тут потрібно точно усвідомлювати Та ось синдром вигоряння та і перевтоми (а перевтома – це фізіологічний Стан організму, яка є наслідком тривалої активної діяльності без відпочинку і проходить якщо людина відпочила) подивимося симптоми і дивіться – А ось ці симптоми вони підходять і під синдром хронічної втоми і під синдром перевтоми.  

Які ж це симптоми? Збільшення навантаження на роботі, монотонна діяльність,  суперечливі вимоги керівника – коли ми робимо щось одне, витратили на цей час, а потім виходить що потрібно було робити щось інше або зовсім протилежне… Ви починаєте це робити, потім йде недооцінка і знову перемикання і Повернення до первинного завдання.  Ось ці неправильні дії вони теж вимотують людину дуже сильно і призводить до такого розуміння «А навіщо робити якщо через 5 хвилин може статися щось, Ну тобто може напрям помінятися…» це не відноситься до швидких професій швидкого реагування, відсутність єдиної мети в колективі (тобто коли організатори не можуть поставити загальну мету: ось зараз ми знаходимося на цьому етапі,  А ось через деякий час нам потрібно досягти сюди, сюди ми підемо…  Ось такими шляхами…)  тобто людина не розуміє до чого вона йде і через Які шляхи вона йде,  тим самим вона витрачає безліч енергії на обхідні шляхи або взагалі розуміння «Що і Куди що рухається?»,  роз’єднаність співробітників. Так, хтось не має єдності, не має логістики в якоїсь праці або процесі трудовому, відсутність винагород, премій.  Тут маються на увазі не тільки матеріальні винагороди, тут мається на увазі загальний настрій заохочення словами якимись, ситуаціями навіть банальне створення атмосфери при певних досягнення певних результатів – тобто людина підсвідомо, і зорово, і свідомо повинна розуміти що якщо пройшла певний етап роботи – а ось і свято… Ось там допустимо кульки, Або там шампанське,  або ще якісь моменти (прапорці, або там дошка оголошень: Хто на першому місці Або на другому місці) і ось розуміння що хтось нагороджений. Але ось тут з боку керівництва ще має дуже велике значення щоб робилися правильні розставлення акцентів. Тобто були різні б номінації щоб кожен навіть тричі слабкий співробітник міг потрапити в цю номінацію – тому що якщо номінації будуть одні і ті ж будуть потрапляти люди які найбільше краще справляються з цим напрямком, але тоді інтересу не буде.

І точно також буде Ось це почуття незадоволеності «я ніколи не потраплю на дошку оголошення» тобто в перше місце, не займу тому що ну я в принципі цього не можу зробити… Так за своїми якимось особистісним характеристикам. Ну і не відповідність заробітної плати виконуваній роботі. Так ось, ці ось ознаки ставляться І до того й іншого тільки потрібно розуміти, що синдроми хронічної втоми та синдроми вигоряння ви після відпочинку не отримаєте полегшення,  ситуація не вирішиться, Вона нікуди не дінеться.

Емоційне вигоряння та генетичні поліморфізми: Хто схильний, що робити і як профілактувати?

Ось цей стан млявості, пригніченості (ми нижче говоритимемо про клінічні прояви, воно все одно залишиться, а ось ситуація перевтоми вона вирішиться якщо ви відпочинете) і ось тут потрібно запам’ятати це така ознака що будь-яка людина для себе може визначити що якщо ви втомилися ви взяли 3 дні відпустки, полетіли у якусь іншу зорову картинку та отримали якийсь гарний сон, гарну їжу, трохи Більше Поспали, погуляли та ви повернулися – ви готові згорнути гори – то ви просто втомилися. А якщо ж нічого не змінилося і також мляво ледь ноги волоку і ви не можете спати, і ви не можете зосередитися – то ясна річ що ми говоритимемо про синдром вигоряння, а ознаки емоційного вигоряння в колективі їх теж потрібно вміти діагностувати, помічати. Ось допустимо у людини День народження – сама така елементарна ознака в колективі навіть людина принесла тортик поставив на кухні, але немає нічого, не відбувається: кожен прийшов собі окремо,  шматочок відрізав – Ну і більше нічого не сталося тобто немає ось цього «Вау», немає ось цього настрою посмішок та потрібно задуматися організатору даного колективу що щось відбувається не так, відбування на роботі Всім колективом – тобто загальна тенденція швидше втекти, а чи люди постійно дивляться на годинник, є якісь перекури, чаювання – тобто немає нових ідей – немає якихось тенденцій – немає пропозицій всередині колективу будь-яких пов’язаних з відпочинком,  пов’язаних якимось поліпшенням кімнати або з якими-то пропозиціями щодо розвитку робочого моменту = велика плинність кадрів. Але це всім відомо що Хороший колектив = хороші показники хорошого організатора цього колективу є стабільний колектив, тобто якщо постійно люди приходять і йдуть не затримуються – то питання звичайно ж до організації самого процесу, а й невміння і небажання керівника та його співробітників брати на себе відповідальність за те, що відбувається, якісь помилки. А що процес пішов кудись не туди і ось якісь конкретні результати тобто запланувати чи зробити те-то те-то отримали інший результат і починаємо перекладати один на одного що той винен той винен той винен… І ось коли відбувається ось це ось передача палички і ніхто на себе не Бере відповідальності – то ми розуміємо, що зацікавленості в тому (слайд симптоми емоційного вигоряння)  Коли ми можемо помітити і вчасно допомогти людині повернутися в нормальний стан – Так це: Безсоння, будь-які порушення сну – потрібно їх діагностувати і розуміти звідки вони прийшли і які у них первинні витоки: це фізична втома, загальна слабкість, якісь почуття погано, нудоти, запаморочення або, навіть, це може бути запаморочення.  А як би пов’язане з навколишнім середовищем наприклад душне приміщення Не відчував, А от останнім часом ось дана кімната або Ось атмосфера викликає у нього запаморочення, тобто зміна симптомів на одну і ту ж ситуацію: головні болі, задишка, підвищений тиск також сюди входять емоційні симптоми – це буде емоційна ригідність (тобто емоційні прояви пов’язані з усамітнення людини тобто він від усувається від якихось загальних колективних завдань а частіше там сидить за своїм робочим столом ніяк не контактує не перекидає словами),  бувають перепади припустімо навіть і можуть бути інші прояви яскраві це істерики, агресії, якісь емоційні душевні страждання або на вибух людина розповідає про якісь події які відбулися а поза стінами роботи, але він це дуже сильно переживає . Ну на наш погляд це як би не варто і виїденого яйця, а людині це сильно травмує – теж потрібно замислитися що можливе це початок синдрому вигоряння. Підвищена тривожність з будь-якого приводу і звичайно ж ось ці всі симптоми залежать у нас від темпераменту людини.  Пам’ятаємо що темперамент людини у нас визначається за теорією Павлова: сангвінік, флегматик, меланхолік, холерик. У нашому випадку це визначення генетичних психотипу. І звичайно ж існує прямий зв’язок між типами темпераменту і ступенем емоційного вигоряння,вигоряння тих людей які є трудоголіками. Та й тоді ми дивимося в наших психотипів уповільнений контроль. Та й ми розуміємо що це генетична схильність людини більш старанно і довго щось робити. І взагалі, якщо це надмірно – то виникають синдроми залипання – значить людина не може перемикатися,  якщо він знаходиться на якомусь виробництві, де постійно підкидають якусь роботу то відповідно він буде перевтома – ставляться до навколишнього світу і більш емоційно сприймають цей навколишній світ з перепадами настрою.